|
Послання Апостола Якова |
| |
|
[1] [2] [3] [4] [5] |
| |
| Глава 1 |
| |
| 1 Яків, слуга Бога й Господа Ісуса Христа, дванадцятьом поколінням, що у розсіянні, привіт! |
| 2 Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам. |
| 3 Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витривалість, |
| 4 за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало. |
| 5 Коли ж комусь із вас мудрости бракує, нехай просить у Бога, який дає всім щедро й за це не докоряє, і вона йому дасться. |
| 6 Тільки ж хай просить із вірою, без жадного вагання; бо хто вагається, той подібний до морської хвилі, що її здіймає і коливає на всі боки вітер. |
| 7 Така людина нехай собі не уявляє, що прийме щось від Господа; - |
| 8 людина з подвійною душею, непостійна у всіх своїх дорогах. |
| 9 Хай брат низького стану хвалиться своїм вивищенням, |
| 10 а багатий - пониженням своїм, бо й він промине так, мов цвіт трави. |
| 11 Зійшло бо пекуче сонце й траву висушило, і цвіт її впав, і краса виду її зникла. Так і багатий у своїх заходах зів'яне. |
| 12 Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, дістане вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять. |
| 13 Ніхто спокушуваний нехай не каже: Бог мене спокушає; бо Бог не може бути спокушуваний злом, і сам він не спокушає нікого; |
| 14 кожний спокушається своєю власною пожадливістю, яка його притягає і зводить. |
| 15 А потім пожадливість, завагітнівши, породжує гріх; гріх же, здійснений, - породжує смерть. |
| 16 Не вводьте, мої любі брати, самих себе в оману. |
| 17 Всяке добре даяння й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни. |
| 18 Він забажав нас породити словом правди, щоб ми були немов первістками його створінь. |
| 19 Знайте, мої улюблені брати: хай кожен буде скорий до слухання, повільний до говорення, непоквапний до гніву, |
| 20 бо гнів людини не чинить справедливости Божої. |
| 21 Тому, відкинувши всякий бруд та останок злоби, прийміть з покірністю посаджене слово, що може спасти ваші душі. |
| 22 Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи. |
| 23 Бо хто лише слухає слово, але його не чинить, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі обличчя, яке має від природи: |
| 24 ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він. |
| 25 Хто ж пильно заглядає в досконалий закон свободи й у ньому перебуває, - не як слухач-забудько, а як виконавець діла, - той щасливий у ділі своїм. |
| 26 Коли хтось уявляє собі, що він побожний, а не стримує язика, лиш обманює своє серце, побожність того марна. |
| 27 Чиста побожність і безплямна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу. |
| |
| Глава 2 |
| |
| 1 Брати мої, не зважаючи на особи, майте віру в Господа нашого, Ісуса Христа прославленого. |
| 2 Бо коли до вашого зібрання ввійде чоловік із золотим перснем, у пишних шатах, увійде і вбогий у брудній одежині, |
| 3 а ви глянете на того, що носить пишні шати, і скажете йому: «Ти сідай тут вигідно», а вбогому скажете: «Ти стань отам або сідай на моїм підніжку», |
| 4 - то хіба ви тим не утворюєте різниці між собою і не стаєте суддями з нікчемними думками? |
| 5 Слухайте, брати мої любі: Хіба не вбогих цього світу Бог вибрав як багатих вірою і як наслідників Царства, що його він обіцяв тим, які його люблять? |
| 6 Ви ж зневажаєте вбогого! Хіба то не багаті вас гнітять і не вони тягнуть вас на судилища? |
| 7 Хіба то не вони ганьблять те гарне ім'я, яким називано вас? |
| 8 Коли, отже, виконуєте закон царський за писанням: «Люби ближнього свого, як себе самого», - ви добре робите. |
| 9 А коли зважаєте на особи, то чините гріх, закон засуджує вас як переступників. |
| 10 Бо хто ввесь закон дотримає, а прогрішиться лише в одному, - стає у всьому винуватий. |
| 11 Бо хто сказав: «Не чини перелюбу», сказав також: «Не вбивай». Коли ж не чиниш перелюбу, але вбиваєш, ти стаєш порушником закону. |
| 12 Говоріть так і робіть так, як люди, що мають бути суджені законом свободи. |
| 13 Бо суд немилосердний для того, хто не чинить милосердя. Милосердя ж понад суд. |
| 14 Яка користь, мої брати, коли хтось каже, що має віру, але діл не має? Чи може його спасти віра? |
| 15 Коли брат або сестра будуть нагі й позбавлені засобів щоденного прожитку, |
| 16 і хтонебудь з вас до них скаже: «Йдіть собі з миром, грійтеся та годуйтесь», і не дасть їм потрібного для тіла, то що це допоможе? |
| 17 Так само й віра, коли діл не має, мертва сама в собі. |
| 18 Та хтонебудь скаже: «Ти маєш віру, а я маю діла. Покажи мені твою віру без діл, а я тобі покажу моїми ділами мою віру.» |
| 19 Ти віруєш, що Бог один? - Добре робиш. І біси вірують, та тремтять. |
| 20 Хочеш знати, безглуздий чоловіче, що віра без діл не приносить плоду? |
| 21 Авраам, наш батько, чи не ділами виявився праведним, коли був приніс на жертовник Ісаака, свого сина? |
| 22 Бачиш, що віра співдіяла з його ділами, і його віра удосконалилася ділами. |
| 23 Так здійснилося Писання, яке каже: «Авраам повірив Богові, і це зараховано йому за праведність», і він був названий приятелем Божим. |
| 24 Ви бачите, що чоловік оправдується ділами, не тільки вірою. |
| 25 Так само й Рахав, блудниця, чи ж не ділами оправдалася, прийнявши посланців і випустивши їх іншим шляхом? |
| 26 Як тіло без душі мертве, так само й віра без діл мертва. |
| |
| Глава 3 |
| |
| 1 Нехай, мої брати, між вами не буде багато тих, які хочуть учителями стати, знаючи, що більший засуд приймемо, |
| 2 бо всі ми прогрішуємося чимало. Коли хтось не завинить словом, той муж досконалий, що може загнуздати й усе тіло. |
| 3 Коли вкладаємо гнуздечки коням у рот, "щоб вони нам корилися, ми керуємо всім їхнім тілом. |
| 4 А ось кораблі: хоч і які вони величезні та ще й до того гнані сильними вітрами, а кермуються ж маленьким стерном за волею стерника. |
| 5 Так само і язик: член маленький, а хвалиться великим! Глядіть, який вогонь малий, а запалює величезний ліс! |
| 6 І язик - вогонь, світ неправди! Язик, вміщений серед наших членів, бруднить усе тіло й запалює круг нашого існування, запалений і сам вогнем пекельним. |
| 7 Усякі роди диких звірів та птахів, гадів та морських потвор були приборкані й приборкуються людським хистом. |
| 8 Язика ж ніхто з людей не може вгамувати: він - зло, що спокою не знає, наповнений смертельною отрутою. |
| 9 Ним ми благословляємо Господа й Отця і ним кленемо людей, що створені на подобу Божу. |
| 10 З тих самих уст виходить благословення і прокляття. Не слід, брати мої, щоб це так було. |
| 11 Хіба криниця з одного джерела б'є солодким і гірким? |
| 12 Хіба смоківниця, брати мої, може родити маслини, або виноград смокви? Ані солонець води солодкої не може дати. |
| 13 Хто мудрий і досвідчений між вами? Нехай покаже гарною поведінкою свої діла в розумній лагідності. |
| 14 Коли ж. у вашім серці гірка заздрість та свари, то не хваліться і не говоріть неправди проти правди. |
| 15 Це не та мудрість, що сходить згори, а земна, тваринна, диявольська; |
| 16 бо де заздрість та чвари, там безлад і все, що тільки є лихого. |
| 17 А мудрість, що походить згори, найперше чиста, потім мирна, поблажлива, примирлива, милосердя та добрих плодів повна, безстороння, нелицемірна. |
| 18 Плід праведности сіється в мирі тим, хто мир чинить. |
| |
| Глава 4 |
| |
| 1 Звідки між вами війни, звідки суперечки? Хіба не звідси - з пристрастей ваших, які воюють у ваших членах? |
| 2 Ви пристрасно жадаєте, а не маєте. Ви убиваєте, завидуєте, а не можете осягнути. Ви б'єтесь і воюєте. Ви не маєте, бо не просите. |
| 3 Ви просите, та не одержуєте, бо зле просите, щоби розтратити на ваші втіхи. |
| 4 Перелюбники! Хіба не знаєте, що дружба світу цього - то ворожнеча проти Бога? Хто, отже, хоче бути приятелем світу, той стає ворогом Божим. |
| 5 Чи може думаєте, що Писання даремно каже: «До заздрощів прагне дух, що живе в нас?» |
| 6 І більшу дає благодать, через що й сказано: «Бог гордим противиться, смиренним же дає благодать.» |
| 7 Коріться, отже, Богові, противтеся дияволові, і він утече від вас. |
| 8 Наблизьтеся до Бога, і він наблизиться до вас. Очистьте руки, грішники! Освятіть серця, двоєдушники! |
| 9 Гляньте на ваші злидні, сумуйте і плачте! Сміх ваш нехай обернеться у плач, а радість - у смуток! |
| 10 Смиріться перед Господом, і він вас підійме! |
| 11 Не обмовляйте, брати, один одного. Хто обмовляє або судить брата свого, той обмовляє закон і закон судить. Коли ж ти закон судиш, то ти не виконавець, а суддя закону. |
| 12 Один лише законодавець і суддя, який може спасти й погубити. Ти ж хто такий, що судиш ближнього? |
| 13 Нумо тепер ви, що говорите: «Сьогодні або завтра ми підемо в те місто й перебудемо там рік, і будемо там торгувати й гроші заробляти.» |
| 14 Ви, що не відаєте, що буде взавтра! Яке бо життя ваше? Ви - пара, що з'являється на хвильку і зникає по тому. |
| 15 Чому б вам радше не сказати: Коли на те Господня воля, будемо жити, і це чи те робити. |
| 16 Тепер, ви хвалитеся у хвастощах ваших. Усяка така хвальба - погана. |
| 17 Хто, отже, знає добро чинити, а його не чинить, - гріх тому! |
| |
| Глава 5 |
| |
| 1 Нумо тепер, багаті! Плачте, ридайте над злиднями, що вас спіткають. |
| 2 Багатство ваше зігнило, одежу вашу міль поїла. |
| 3 Золото ваше та срібло поіржавіло, а їхня іржа буде проти вас свідчити й поїсть, наче вогонь, ваше тіло. Ви назбирали собі скарбів за останніх днів. |
| 4 Ось затримана вами платня робітникам, що жали ваші ниви, кричить, і голосіння женців дійшло до Господа сил. |
| 5 Ви на землі розкошували та жили у розпусті, наситилися досхочу за дня різанини. |
| 6 Ви засудили праведного й убили: він вам не противиться. |
| 7 Будьте, отже, брати, довготерпеливі, аж до Господнього приходу. Ось хлібороб чекає терпеливо на дорогоцінний плід землі аж до дощів осінних та весняних. |
| 8 Терпіть і ви, скріпіть ваші серця, бо Господній прихід близький. |
| 9 Не скаржтеся один на одного, брати, щоб вас не суджено. Ось суддя стоїть перед дверима. |
| 10 Візьміте, брати, за приклад страждання і довготерпіння пророків, які говорили іменем Господнім. |
| 11 Глядіть: ми називаємо блаженними тих, що страждання зносять. Ви чули про страждання Іова, і знаєте, як Господь завершив те, - Господь бо повний співчуття і милосердя. |
| 12 А перш за все, брати мої, не кляніться ні небом, ні землею, ні якою іншою клятвою. Хай ваше «так» буде «так», і ваше «ні» - «ні», щоб вам під суд не впасти. |
| 13 Страждає хтось між вами? Хай молиться. Радіє хтось? Хай псалми співає. |
| 14 Нездужає хтось між вами? Хай прикличе пресвітерів церковних і хай вони помоляться над ним, помазавши його олією в ім'я Господнє, |
| 15 і молитва віри спасе недужого, та й Господь його підійме; і як він гріхи вчинив, вони йому простяться. |
| 16 Сповідайте, отже, один одному гріхи ваші й моліться один за одного, щоб вам видужати. Ревна молитва праведника має велику силу. |
| 17 Ілля був чоловік такий самий, як ми; він почав молитися, щоб дощу не було, і не було на землі дощу три роки та шість місяців. |
| 18 Потім він знову помолився, і небо дало дощ, а земля вродила плід свій. |
| 19 Мої брати, коли хтось із вас відступить від правди і коли хтось його наверне, |
| 20 хай знає, що той, хто навернув грішника з хибної його дороги, спасе його душу від смерти і силу гріхів покриє. |
